середа, 6 квітня 2011 р.

Це треба знати

7 квітня - Благовіщення Пресвятої Богородиці
Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.
На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня.

Всесвітній день здоров'я
Проведення Всесвітнього дня здоров'я стало одним з нових починань Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). Уперше він був проведений 22 липня 1948 року на відзначення ратифікації Статуту ВООЗ, але 1949 року його перенесли на 7 квітня – день, коли було офіційно ухвалено Статут ВООЗ.
Щорічне проведення дня здоров'я стало традицією від 1950 року. Він проводиться для того, щоб люди могли зрозуміти, як багато означає здоров'я в їхньому житті та вирішити, що їм слід зробити, щоб здоров'я людей в усьому світі стало кращим. Згідно з демографічними даними, впродовж останніх десятиліть у індустріально розвинених країнах лютує своєрідна «епідемія підвищеної смертності», яка щорічно забирає життя мільйонів людей. Щороку Всесвітній день здоров'я присвячується глобальним проблемам, що стоять перед охороною здоров'я планети і проходить під різними гаслами: «У безпеці твоєї крові – спасіння життя багатьох», «Активність – шлях до довголіття», «Вагітність – особлива подія в житті. Зробимо її безпечною», «Відмовтеся від ізоляції – надайте допомогу» тощо

135 років від дня народження І.Свєнціцького (1876-1956), українського мистецтвознавця, філолога
Іларіон Свєнціцький - творець Національного музею у Львові (1876 - 1956) Народився 7 квітня 1876 р. у м. Буську Львівської області.
У 1885 - 1895 рр. Іларіон Свєнціцький навчався у гімназіальному училищі у Львові, далі на математично-філософському відділенні львівського університету у 1895 - 1899 рр. Впродовж 1899 - 1900 рр. був слухачем археологічних курсів університету у Санкт-Петербурзі, де постійно працював у рукописному відділі Імператорської публічної бібліотеки, що в подальшому стало основою для роботи з рукописами у бібліотеці Народного дому у Львові, ставропігійського та церковного музеїв.
З вересня 1900 р. до серпня 1901 р. Іларіон Свєнціцький на військовій службі у 87 піхотному полку в Пулі (Хорватія) та Клагенфурті (Австрія), де познайомився з мовою і побутом альпійських слов’ян.
Повернувшись до Львова у жовтні 1901 р. Іларіон Свєнціцький став помічником бібліотекаря відділу рукописів і друкованих слов’янських книг публічної бібліотеки Народного дому у Львові.
З лютого 1905 р. Іларіон Свєнціцький - директор Церковного музею, заснованого митрополитом Андреєм Шептицьким, у грудні 1908 р. музей перейменовано в наукову фундацію “Національний музей”, впродовж 1934 - 1939 рр. - редактор Літопису Національного музею.
У липні 1913 р. Іларіону Свєнціцькому присвоїли звання доцента південно і східнослов’янських літератур у Львівському університеті, з 1914 р. він став дійсним членом НТШ.
В часі окупації Львова російськими військами у червні 1915 р. Іларіона Свєнціцького разом з ще 40 громадянами Львова відправлено заложником до Києва
Після повернення у Львів 1 березня 1918 р. Іларіон Свєнціцький - знову директор Національного музею і доцент університету.
У травні 1941 р. вчена рада Львівського державного університету присвоїла Свєнціцькому вчений ступінь доктора філологічних наук і вчене звання професора кафедри слов’янської філології, він був людиною енциклопедичних знань, досконало володів декількома європейськими мовами, його великою пасією була книга
Помер 18 вересня 1956 р., похований на Личаківському цвинтарі у Львові

Немає коментарів: