середа, 20 квітня 2011 р.

Це треба знати

13 квітня - 105 років від дня народження О.Іваненко (1906-1997), української письменниці, перекладачки
Народилася О.Іваненко в м. Полтаві. Закінчила Харківський інтернат народної освіти (1926) та аспірантуру цього інституту. По закінченні працювала в управлінні дитячих установ під керівництвом А.С.Макаренка та в пресі. Захистила дисертацію на тему: «Дитяча літературна творчість».
Почала друкуватися 1925 у дитячому журналі «Червоні квіти». Перша книжка для дітей вийшла 1930 («Майка та Жабка»). 1947–51 редагувала журнал «Барвінок».
Автор понад 50 книжок для дітей та дорослих. Серед них: «Ми ще невеликі», «Лісова казка», «Едельвейс», «Казка про веселу Аль», «Три бажання», «Школа», «Таємниця», «Друкар книжок небачених», «Куди літав журавлик», «Богдан Хмельницький», «Казки», «Маленьким про великого Тараса», повісті «Рідні діти» (1951), «Великий шум» (1967), романи «Тарасові шляхи» (1961, перші 2 ч. вийшли 1939), «Марія» (1973, про Марка Вовчка), мемуари «Завжди в житті» (1985) та ін. Кілька творів перекладено російською, білоруською, польською, єврейською, узбецькою та іншими мовами.
Лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (1974) та Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1986).
Нагороджена орденом Дружби народів, трьома орденами «Знак Пошани», медалями.
Померла і похована в м. Києві.

15 квітня - 90 років від дня народження Г.В. Берегового (1921 - 1995) льотчика, космонавта, двічі Героя Радянського Союзу
Георгій Тимофійович Береговий народився 15 квітня 1921 року в с.Федорівці Карлівського району колишнього Костянтиноградського повіту Полтавської області, (колишньої Харківської області).
Після закінчення середньої школи 1938 року почав діяльність на Єнакіївському металургійному комбінаті. У тому ж році мобілізований в Радянську Армію. У 1941 закінчив Ворошиловоградську школу військових льотчиків імені Пролетаріату Донбасу. Учасник Великої Великої Вітчизняної війни з 30 червня 1942 року. Упродовж років війни здійснив 186 бойових вильотів. За героїзм, мужність і відвагу, виявлені в льотних боях Великої Вітчизняної війни, 26 жовтня 1944 року удостоєний звання Герой Радянського Союзу. 1948 року закінчив вищі офіцерські курси і курси льотчиков-випробовувачів. У 1948—1964 роках працював льотчиком-випробовувачем. Опанував десятки типів літаків. У 1956 закінчив Військово-повітряну академію (нині імені Ю. А. Гагаріна). 14 квітня 1961 року був нагороджений званням Заслужений льотчик-випробовувач СРСР. У 1963 зарахований до загону радянських космонавтів. 26 — 30 жовтня 1968 року здійснив політ на космічному кораблі Союз-3, за це 1 листопада 1968 року був нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу. У 1972—1987 роках — начальник Центру підготовки космонавтів. 1987-го у званні генерал-лейтенант пішов у відставку. Депутат Верховної ради СРСР 8 — 10-го скликань (1974—1989 роки).
Похований у Москві.

16 квітня - 170 років від дня народження Х.Алчевської (1841-1920), українського просвітителя-педагога
Христина Данилівна Алчевська (1841-1920), в дівоцтві Журавльова, народилася на Чернігівщині у дворянській родині. Освіту здобула самотужки.
У 1862 році одружилася з відомим підприємцем і меценатом Олексієм Алчевським і переїхала до Харкова. Тут стала активним членом товариства «Громада», діячі якого ставили перед собою мету сприяти народному просвітництву.
Склала іспит на право викладати і в 1862 році заснувала безплатну недільну школу для жінок, яка проіснувала до 1919 року. Христина Данилівна обстоювала поєднання колективного та індивідуального навчання, проводила бесіди, які ставили за мету збудити в учнях охоту навчатися самостійно.
Поряд з уроками в недільній школі Х.Алчевська великого значення надавала позакласній роботі. Проведення новорічних свят, прогулки за місто, відвідування театрів, музично-театральні вистави були ефективними складовими виховного процесу. Вона завжди відстоювала українську мову, народну пісню, пропагувала твори Т.Шевченка. З ініціативи Христини Данилівни у 1899 році в садибі Алчевських встановлено перший у світі пам’ятник Кобзареві (скульптор академік В.Беклемішев).
Робота школи Х.Алчевської неодноразово представлялась на Всесвітніх форумах та Міжнародних педагогічних виставках різних країн. До Алчевської звідусіль приїздили педагоги вчитися, як організувати школи такого типу і як вести в них заняття.
Поряд з просвітницькою Христина Данилівна займалася літературною, науково-педагогічною та бібліографічною діяльністю. Зокрема, з її ініціативи та керівництва видано тритомний рекомендаційний покажчик книг «Що читати народу?» (1884-1906), який на виставках в Чикаго і Парижі отримав найвищі нагороди.
Вона авторка багатьох методичних розробок з навчання дорослих та дітей. Її педагогічна діяльність здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі у справі народної освіти. Христину Данилівну обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали її своїм почесним членом. Христина Данилівна удостоєна золотих та срібних медалей Московських і Петербурзьких товариств поширення в народі писемності.
Х. Алчевська зустрічалася й листувалася з І.Франком, М.Павликом, Л.Толстим, Ф.Достоєвським, І.Тургенєвим, В.Короленком, Г.Успенським та багатьма іншими видатними особистостями того часу.

День довкілля
Всесвітній День Довкілля був заснований Генеральною Асамблею ООН в 1972 році до відкриття Стокгольмської конференції з теми „Довкілля людини”, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху. У цей день було засновано й UNEP - Екологічну програму ООН, яка на сьогодні є основним організатором та ідеологом Дня довкілля.
Указом Президента України від 06 серпня 1998 року в Україні встановлений День довкілля, який проводиться щороку у третю суботу квітня.
День Довкілля був установлений з метою розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево — Життя», на підтримку ініціативи громадських організацій, молоді України щодо залучення населення до впорядкування та озеленення населених пунктів, пам'ятних місць та враховуючи рекомендації міжнародних екологічних форумів.
Цією акцією передбачено проведення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля, озеленення, благоустрій населених пунктів та прилеглих до них територій, зокрема впорядкування дитячих та спортивних майданчиків, створення нових зелених зон, скверів, висаджування саджанців дерев, очищення водних джерел, збереження природно-заповідних та інших особливо цінних об’єктів, поширення екологічних знань шляхом проведення у навчальних закладах науково-практичних конференцій, круглих столів, виставок, конкурсів тощо.

17 квітня - Вербна неділя
За тиждень до Великодня святкується вербний тиждень. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке тонке.
За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.
Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його. У цей день усі богобоязні люди обов'язково повинні піти до церкви, щоб посвятити вербу. Того, хто проспить дійство освячення верби, по поверненні з церкви легенько б'ють свяченими гілками:
Це не я б'ю, а верба б'є, за тиждень — Великдень!
Коли верба вже посвячена священиком, діти один перед одним намагаються проковтнути по декілька «котиків». За народними переконаннями, ці свячені «котики» вбережуть горло від хвороби. Народні знахарі широко використовували свячену вербу під час приготування цілющих настоїв і напоїв як для людей, так і для тварин: і від ревматизму, і від лихоманки, і від головного болю, і від шлункових захворювань, і для загоювання ран.
Свяченій вербі приписувалися й інші магічні властивості, зокрема, виганяючи вперше худобу на пасовисько, треба обов'язково поганяти її свяченою вербою, щоб нечиста сила свійську тварину обминала. А якщо викласти за двері свячену гілку під час граду, то, за народними уявленнями, град припиниться. Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:
Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний,як вода!
Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна, а слід обережно зібрати в одному місці та спалити.

18 квітня - Міжнародний День пам'ятників та історичних місць. День пам'яток історії та культури
Ще 1924 року в СРСР з'явився Указ Раднаркому, згідно з яким виконавчим комітетам ставилося в обов'язок стежити за тим, щоб «городища, кургани, могильники й інші місця, що становлять історичну цінність, не розорювалися, не розкопувалися в яких-небудь господарських цілях, а в окружності пам'ятників залишалася б недоторканною охоронна смуга від одного сажня й більше, залежно від розміру та значення пам'ятника» . Але вже 1934 року була прийнята постанова, відповідно до якої заборонні заходи Указу стали вважати застарілими й непридатними внаслідок величезного розмаху господарського будівництва.
1976 року був прийнятий Закон «Про охорону та використання пам'ятників історії й культури», але цей закон мало що змінив.
Із завоюванням Україною незалежності питання збереження пам'ятників національної історії та культури постало особливо гостро. І 23 серпня 1999 року вийшов Указ Президента України « Про День пам' ятників історії та культури ». На підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'ятників історії та культури було ухвалено встановити в Україні відповідне свято, відзначати яке слід щорічно 18 квітня — у Міжнародний день пам'ятників і визначних пам'яток.

Немає коментарів: