22 квітня - Всесвітній день Землі
Всесвітній день Землі, свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих щедрот і природних ресурсів, якими наділила нас природа.
День Землі спочатку відзначався у березні у день рівнодення, коли природа прокидається і все навколо наповнюється життям. З давніх часів з цим періодом пов’язувалися надії і сподівання на перемогу сил світла над темрявою. Це час, коли в багатьох країнах північної півкулі святкувався новий рік.
Вперше День Землі був відзначений у 1970 і з того часу проводиться щорічно 22 квітня. Це свято чистої Води, Землі і Повітря. Свято, яке має на меті об’єднати людей планети щодо захисту навколишнього природного середовища, привернути увагу людей до проблем екології нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем.
23 квітня – 100 років від дня народження О.Я. Гаврилюка (1911-1941), українського письменника, публіциста
Олександр Якимович Гаврилюк народився в с.Заболоття Бялопідляського повіту Седлецької губернії (тепер ПНР).
За участь у революційній діяльності у 1929 р. був заарештований. У тюрмі написав перший вірш «Спогади політв’язня» та оповідання «Прощайте». Брав активну участь у діяльності КПЗ х.Білорусі. Один із організаторів і учасник Антифашистського конгресу діячів культури 1936р. у Львові.
Був членом літературної організації «Горно», співробітником журналу «Вікна». Автор багатьох оповідань, повістей і поем («Пісня з Берези», «Львів», «Береза» та ін.) .відомий як літературний критик (статті «Пальці на горлі», «Учімося розуміти ісприймати поезію»).
З 1940 р. член львівської організації СПУ та її правління, директор львівської філії Літфонду.
Загинув під час бомбардування Львова німецькою авіацією.
День народження Г.Ващенка (1878-1967), українського педагога і психолога
Г.Ващенко народився в сім’ї небагатих дворян з давнього козацького роду.
В 1888 - 1898 навчався у Роменській духовній школі та Полтавській духовній семінарії. Звинувативши інспектора семінарії архімандрита Агапіта в підтримці доносництва, був недопущений через його втручання до вступу в Київську духовну академію, а відтак розпочав трудовий шлях на учительській ниві. З 1898 по 1917 працював викладачем в комерційних та духовних училищах в Полтаві, Тихвіні, Кутаїсі. В серпні 1917 на Другому Всеукраїнському вчительському з’їзді першим ініціював заснування української Академії Педагогічних наук. В 1917-1919 роках працював в Полтаві викладачем учительського інституту. 1919 - 1920 - редактор журналу “Українська культура”. 1921 - 1923 - керівник організованого ним навчального закладу для підготовки українських учительських кадрів - трирічних педагогічних курсів ім. Б. Грінченка в с. Біликах Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Фактично вже з 1922 р він - викладач факультету соцвиховання Полтавського ІНО, а з 1923 р. - керівник педагогічної комісії цього закладу.
1925 - комісія народного комісаріату освіти УССР присвоює йому звання професора; він стає керівником кабінету соціальної педагогіки, невдовзі - завідувачем катедри педагогіки Полтавського ІНО. В 1933 р. його звинуватили в буржуазному націоналізмі та звільненили з інституту, два роки він не міг знайти собі роботу. В 1936 поїхав до Москви і з початку осені 1936 р. одержав посаду професора та керівника кафедри педагогіки при Сталінградському педагогічному інституті, де й працював до 1940 року. У вересні того ж року домігся повернення до Полтавського педагогічного інституту на попередню посаду, а також обійняв посаду керівника аспірантської групи.
Під час німецької окупації в 1941 - 1943 - редактор газети “Голос Полтавщини”. В 1943 - разом з родиною виїздить з Полтави до Києва, а звідти у 1945 р. - до Німеччини. У вересні 1945 обіймає посаду професора педагогіки та психології філософського факультету Українського Вільного Університету в Мюнхені. В 1949 був обраний на посаду ректора Богословсько-педагогічної академії, створеної Українською автокефальною православною церквою в Мюнхені.
Помер у 1967 році і був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.
Всесвітній день книг і авторського права
Ідея Всесвітнього дня книги була придумана Міжнародною Асоціацією Книговидавництв і потім запропонована на розгляд ЮНЕСКО Урядом Іспанії. За пропозицією Російської Федерації, у формулювання було додано й авторське право.
Таким чином, Генеральна Конференція на своїй 28 сесії (25 жовтня — 16 листопада 1995 року) одноголосно схвалила Резолюцію, що проголосила 23 квітня Всесвітнім денем книги й авторського права.
Це свято виникло в Каталонії (Іспанія), де в цей день до кожної проданої книги традиційно додається троянда. Більш серйозною причиною для вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народилися чи вмерли 23 квітня. Наприклад, М.Сервантес, В.Шекспір, Л. Вега, М.Дрион (M. Druon), М.Валеджо, Набоков і інші.
Метою Всесвітнього дня книги й авторського права є залучення уваги як урядових органів, так і широкої публіки до книг, як до джерел одержання знань, коштам вираження і комунікації, що залишаються основою активного утворення і критичного мислення, незважаючи на швидкий розвиток більш складних джерел інформації, а також цей день підкреслює особливе значення ролі книг і авторського права в розвитоку культури світу, толерантності і міжкультурного діалогу.
24 квітня – Великдень
Великдень зараховують до тих свят, дата яких змінюється кожного року, визначеної немає. Зазвичай він відзначається не раніше 4 квітня та не пізніше 8 травня.
У перекладі з давньоєврейської мови «Пасха» — «проходження повз, позбавлення». Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христовий день. За переконанням православних віруючих, Великдень пов'язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос — це дійсний Спаситель, оскільки він переміг смерть воскреснувши. І цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей Святого Письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.
Божественній славі Сина Божого та величі світлого Великодня відповідає особлива урочистість, із якою проводиться богослужіння як у перший день Великодня, так і протягом усього великоднього тижня.
Всесвітній день поріднених міст
Всесвітній день поріднених міст проводиться щороку в останню неділю квітня за рішенням Всесвітньої федерації поріднених міст (ВФПМ), створеної більше 40 років тому.
Всесвітня федерація поріднених міст (ВФПМ) - міжнародна неурядова організація, мета якої - зміцнення дружніх зв’язків між містами різних держав. Заснована в 1957 році. Об’єднує понад 3 500 міст більш ніж 160 країн.
Міста-побратими називаються міста, розташовані на територіях різних держав і які встановили між собою постійні дружні зв'язки.
А прецедент явища виглядав так ... Йшов 1942-й , самий розпал війни. Німці нещадно бомбили Сталінград. На адресу жителів і захисників міста прилетіла телеграма з англійського Ковентрі, теж постраждав від фашистських бомбардувань. Англійці висловлювали своє захоплення мужністю та стійкістю сталінградців і запропонували руку дружби. Ще через деякий час вони надіслали жителям Сталінграда свій перший подарунок - скатертину з вишитими на ній іменами більше 800 жінок, мешканок Ковентрі. Кожна з них вишила своє ім'я вручну. Разом з скатертиною англійки передали гроші, зібрані для сталінградців в рамках благодійної акції. Сталінград і Ковентрі стали першими містами побратимами , або, як їх ще називають, містами-побратимами. Рух братання міст дуже швидко поширилася по світу.
Поняття "міста-побратими" слід відрізняти від поняття "міста-партнери". Під останнім маються на увазі міста, між якими укладено угоди про партнерські відносини. У більшості випадків вони припускають тільки економічна співпраця з ряду спільних проектів або по одному з них.
Угода про побратимських відносинах економічну вигоду переслідує далеко не завжди - родинні почуття адже не виміряти грошима. Співпраця полягає найчастіше в освітній, культурній, соціальній чи спортивній сфері. Міста-побратими мають право звертатися за підтримкою спільних починань в міжнародні та європейські організації.
Міжнародний день солідарності молоді
Міжнародний день солідарності молоді відзначається щорічно з 1957 року за рішенням Всесвітньої федерації демократичної молоді.
Цей пам’ятний день служить ще одним приводом, аби привернути увагу державних органів, суспільства та засобів масової інформації до проблем молоді.
Об’єднання зусиль молодіжних, громадських організацій, широких верств населення, людей небайдужих, що душею вболівають за майбутнє своїх дітей і онуків, дозволить підсилити контроль суспільства за дотриманням прав молоді, підвищенням організованості і творчої активності молоді в реалізації економічних, соціальних, науково-технічних і етичних проблем суспільства, зміцнення спадкоємності поколінь, законності і правопорядку.
Немає коментарів:
Дописати коментар